Актуально перед святами: психолог радить, як незаміжнім дівчатам пережити розпитування родичів

Знайома ситуація – уся родина за святковим столом, сестри приїхали з дітьми, бабця грається з внуками і тут комусь засвербіло запитати тебе: «Ну, а ти чого в дівках сидиш?» І далі за сценарієм: «Коли вже заміж?», «А хлопець хоча б є?», «Будеш стара, буде важко родити!», «Мине двадцятий – не схоче й пес кудлатий» і т.д. І мало хто з кола родичів задумується, що насправді – це психологічний пресинг, і людині від нього лише гірше.

Психолог і жіночий коуч Світлана Гліган дає кілька порад, як правильно поводитися незаміжнім дівчатам у разі такого тиску, пише Галас.

– Як варто реагувати молодим дівчатам на психологічний пресинг з боку родини стосовно їх «незаміжжя» у 18+?

– Все залежить від Вашої мети, тобто чого б Вам хотілось досягти в результаті: захиститись від агресивного втручання у ваше життя, заспокоїти рідних чи заспокоїти Себе? Отже, все за порядком.

Якщо Вам хотілося б раз і назавжди закрити цю тему, тобто зробити так, щоб рідні взагалі не чіпали вас на тему заміжжя, пропоную, як варіант, наступний алгоритм дій:

Усвідомити власні відчуття та емоції в момент початку такої розмови (наприклад, усвідомити своє роздратування, злість, сум, паніку, страх, відчуття скутості, ніяковості, спантеличеності, невпевненості тощо..)

Повідомити про свій стан співрозмовнику у форматі «Я-повідомлень», тобто говорити про Себе, назвати свої почуття та емоції, які виникли, та озвучити своє побажання/прохання припинити цю тему назавжди. Важливим є ваш тон – якщо це буде сказано впевнено, спокійно і досить твердо, є хороші шанси, що вас почують! (наприклад, «Я відчуваю сильне роздратування зараз, коли ви почали цю розмову. Прошу вас не продовжувати, щоб ми могли гарно провести час разом і всім було приємно тут знаходитись»)

Якщо ваше прохання проігнорують, розмову продовжать, можна ще раз повторити свої слова, але більш твердо і з вимогою проявити повагу до вашого прохання закрити тему.

Якщо втретє ваші рідні порушать домовленість – повідомте їм про наслідки такої поведінки, введіть так звані «санкції» за порушення домовленостей (наприклад, можна сказати «Якщо ви будете порушувати нашу домовленість, я буду змушена обмежити наше спілкування.» або «Якщо Ви будете знов зачіпати мене щодо заміжжя, я буду виходити з кімнати.» тощо). Важливо – реалізовувати «санкції», а не лише говорити про них!

Трапляються ситуації, коли батьки не рахуються з проханнями своїх дорослих повнолітніх дітей, вони ігнорують вимоги припинити втручатись у їх життя і продовжують нав`язувати свої погляди та рішення. Це явище в психолоії називається – «порушенням психологічних кордонів», і якщо це відбувається постійно, такі стосунки в родині є «токсичними», які завдають багато страждань дорослим дітям.



По суті, такі батьки своєю авторитарною позицією не дають можливості своїй дитині подорослішати і відокремитись, щоб стати зрілою та самостійною особистістю. І задачею дорослої дитини стає – якось донести до батьків своє право на власне життя, рішення, вчинки, а також відокремитись, щоб батьки перестали жити не своїм життям.

Якщо ж на вас не «нападають», ви спокійні щодо цієї теми і заміж не спішите, а єдиним вашим бажанням є – просто якось заспокоїти рідних, які перебувають в паніці від вашого холостяцького життя в 30 років, – тоді пропоную приділити певний час цій розмові, щоб розказати про свою позицію, пояснити власне бачення питання стосунків та шлюбу, заспокоїти і закрити тему. Важливо проявити турботу про почуття рідних теплим тоном спілкування, можливо, обіймами, відкриттям своїх думок, а завершити можна посланням типу «Не хвилюйтесь так, будь ласка, за мене, і не потрібно мене жаліти, мені це вкрай неприємно. Адже я молода, здорова і живу щасливим життям – і це головне!»

– Чи варто вдаватися до відчайдушних методів пошуку (сайти знайомств, через друзів, родичів)?

– Якщо є «відчайдушність» у пошуках, значить вже має місце невроз.

Особисто я вважаю, що бажання вийти заміж не має бути невротичним, тобто єдиним і найважливішим питанням у житті, яке хвилює. Зняти напругу допоможе насичене і цікаве життя, наявність різноманітних цілей, мрій, планів, інтересів та захоплень у житті. А потребу в близькості, прийнятті та любові можна задовольнити довірливими стосунками з друзями та рідними.

Я не відкидаю сайти знайомства чи пошуки через друзів, родичів, – головне, щоб без «маніакальності» в цьому питанні.

– Як зрозуміти, хто тобі потрібний?

– Для початку, потрібно познайомитись із Собою) Знайти відповіді на питання: «Яка Я? Якими є мої цінності? Що важливо для мене у житті? Чого я прагну? і т.п.»

А після цього важливо усвідомити якого партнера ти хочеш зустріти – з якими цінностями, якостями характеру, цілями, інтересами тощо. Я не кажу придумувати образ ідеального хлопця, я маю на увазі – усвідомити що для вас є найважливішим і потрібним в якостях партнера і в стосунках в цілому.

І після всіх усвідомлень, внутрішньо відкритись новому знайомству, покладаючись на свої відчуття. Повірте, якщо ви добре знаєте яка людина вам потрібна – ви її зразу відчуєте.

– Чи варто закінчувати стосунки, коли людина не хоче говорити про спільне життя, шлюб?

– На мою думку, варто закінчувати стосунки, якщо один з партнерів не хоче спільного життя.

– Чи краще тиснути на хлопця?

– Думаю, не варто ні на кого тиснути. Якщо в хлопця немає бажання одружитись, значить на це є причини (не має справжніх почуттів до дівчини, не готовий брати відповідальність на себе за сім`ю тощо). І якщо його змусити одружитись, навряд чи це призведе до чогось хорошого.. Любити більше він не стане, відчувати відповідальність – теж.

– Як перебороти страх незаміжжя?

– Можна прийти до психолога і звільнитись від цього страху в процесі психологічного консультування. Це абсолютно дієво і реально.

Напрямками для роботи я бачу наступні:

– працювати над власною Довірою до життя, Бога, Всесвіту, які бажають для нас лише найкращого, усвідомити, що людина здатна бути Щасливою в абсолютно різних життєвих обставинах (в стосунках і без них, з інвалідністю, в матеріально скрутних умовах тощо), і бути щасливим – головне!

– подивитись страху в очі – уявити що найгіршого може статись з вами, оцінити наскільки дійсно страшною є ця перспектива.. Якими є виходи з ситуації. Подумати тверезо, що ви можете зробити Зараз, щоб мінімізувати шанси реалізації вашого страху.

– подивитись на приклади життя інших людей по всьому світі і заспокоїтись (закордоном виходять заміж після 30-35 років, і це нормально!)

– замислитись над тим, що – вийти заміж у 30-35 років, в більшості, означає свідомий вибір партнера, життєвий досвід та психологічну зрілість людини! І за статистикою такі шлюби виявляються набагато міцнішими за ті, що у 20 років. Ризик розлучення мінімальний!

Джерело.