Хоча Великдень є основним хистиянським святом, та українці здавна надають особливе значення різним повірям та забобонам. І паралельно із традиційним святкуванням, дехто дотримується інших вірувань. А чи вірять тернополяни у великодні забобони? Наведемо частину з найпопулярніших.
Всі залишки паски збирають і закопують у такому місці, де ніхто не ходить — щоб не топталися по святій, кидають на воду (у річку), щоб пішло за водою. Кістки з м’яса закопують, щоб не йшов град. Сіль використовують як ліки від більма в худоби (вдувають в очі), дають корові, щоб краще їла. Хрін — ліки від зубів.
Пшоно сиплють курчатам, щоб не хапала їх сорока чи ворона. Маком обсівають корівники, щоб відьма корів не доїла (бо їй спочатку потрібно зібрати цей мак). Маком також обсипають подвір’я там, де був небіжчик, — щоб не приступав до будинку, пише Реально.
У чудодійну силу шкаралупи свячених яєць також свято вірять: шкаралупу від яєць чи писанок тримають на палицях на городі, щоб не заводилися в землі черв’яки. Коли садять часник, то шкаралупи прикріплюють на двох встромлених у землю палицях, сподіваючись, що часник буде круглий, як яйце. Дрібну шкарлупу розсипають н агороді, щоб охоронями врожай.
Повір’я, обряди та прикмети
Дівчата, щоб вийти заміж повинні під час церковної служби на Великдень сказати: «Воскресіння Христове! Пошли мені нареченого холостого!».
Якщо дитина народилася в пасхальну неділю, то вона неодмінно стане відомою, знаменитою людиною. Той же, хто народився на пасхальному тижні, буде мати міцне здоров’я.
Хороша прикмета на Великдень почути зозулю – це віщує поповнення в сімействі, а молодим дівчатам – швидке заміжжя.
Жінки та дівчата в цей день можуть трошки помолодіти: освячене червоне пасхальне яйце кладуть у воду, а потім цією водою вмиваються.
Жінка, у якої ніяк не виходить завагітніти, на Великдень повинна поставити поруч із собою зайву тарілку, покласти туди шматочок паски зі словами: “Паска для діточок!”. Після трапези цей шматочок покришити птахам.
Мами захищають своїх дітей таким чином: починаючи з Великодня і тиждень потому малюкам натщесерце давали спочатку шматочок освяченого паски і лише потім тільки годували іншою їжею.
Спілкування з потойбіччям
У народі є віра, що в дні великих свят стають більш активними демонологічні істоти, особливо ті, що живуть серед людей. Саме в це свято з’являється рідкісна можливість побачити, а якщо пощастить, то і приборкати відьму: як сторож відкриє церкву, всі відьми лізуть цілувати замок, щоб вони скрізь їм самі відкривалася; намагаються відьми смикнути батюшку за ризи або витертися ними: якщо не вдасться, то вона на цілий рік втрачає свої чари.
Великдень — це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто залишають на могилках трохи свяченого. Як не дивно, уважалося щастям умерти у великодній тиждень, тому що всієї душі в ці дні попадають у рай і цих людей не можна оплакувати, а ховати треба з радістю, думаючи про те, що душу потрапила в рай: «цим днем Бог водить всіх мерців у рай». Протягом трьох днів ворота раю відкриті (відкриті і царські врата в іконостасі), і душа відразу полетить на небо, до раю. У труну померлому кладуть червоні крашанки: померлих на Великдень зустрічає сам Христос, христосується з їхніми душами.
Джерело.
