Працювати на заводах легше, ніж на будівництві. Тут постійно є зміни, не залежиш від погоди, маєш стабільні вихідні, — каже 35-річний Юрій Дука з Тернополя. Працює в Польщі.
— Уперше поїхав на автомобільний завод до Варшави. Там працював на конвеєрі з фарбування деталей. Спочатку зміни були по 12 годин, але не всі витримували. Тому їх зменшили вдвічі.
Мінуси на цьому заводі — роботодавець не оплачує житло.
У квітні змінив роботу. Влаштувався на завод із ремонту газових балонів. Підприємство працює цілодобово. Є нічні й денні зміни по 12 годин. За годину платять 89 гривень, передає Gazeta.ua.
Роботодавець винаймає двокімнатну квартиру на шістьох осіб. З зарплати вираховує щомісяця 1400 гривень. У квартирі є посуд, постільна білизна, пральна машина, бойлер. Дають стару машину, щоб їздити на роботу. Заправляє підприємство. Добратися до заводу можна й пішки за годину. Працюємо в кількох районах. Є цех, де стоїть машина, що чистить балони. В іншому місці перевіряють їхню справність, ще в одному — розвантажують машини.
Усіх новачків спершу ставлять на розвантажування, потім пробують в інших цехах. Особливо важко працювати вночі. Перші дні я засинав. Міг прихилитися до стіни, очі самі закривалися. У повітрі постійно металева пилюка. Голова, одяг і тіло покриваються нею. Зі зміни виходжу чорний. Видають робочі рукавиці й одяг, але вони рвуться за тиждень.
За зміну отримую тисячу гривень. І цих грошей щодня 200 гривень витрачаю на їжу. Їздити на екскурсії та розважатися не встигаю. Маю один вихідний — неділю. Іноді буває ще й у суботу. Гроші виплачують на банківську картку після 10 числа. Хлопці, які тут працювали раніше, кажуть — поляки стали скупішими. Раніше доплачували за нічні зміни та роботу у вихідні. Цього року від такої практики відмовилися.
Джерело.
