Народне свято День Варнави відзначається 24 червня (за старим стилем – 11 червня). День присвячується пам’яті апостола від 70-ти Варнави (Йосипа), єпископа Медіоланського. В цей день починалася взборонка парів. “На Варнаву не рви траву – худоба взимку без кормів залишиться”, – говорили в народі.
Батьківщина святого Варнави – острів Кіпр. При народженні хлопчика назвали Йосипом. Коли в Єрусалим прийшов Ісус, Йосип попросився слідувати за ним.
Так він став одним із 70-ти учнів Господа і отримав нове ім’я – Варнава, яке означає «син утіхи». Все життя апостол проповідував у різних містах і країнах. У Медіолані Варнава заснував єпископський престол. Коли повернувся на батьківщину, то побудував Кіпрську православну церкву. У похилому віці Варнава був убитий повсталими проти нього євреями.
Заборони на Варнаву
За повір’ями, на Варнаву з усіх кінців збиралася нечисть – чорти, відьми, чорти, вовкулаки для того, щоб поділити між собою землю і уділи. Цікаво, що в цьому випадку розгул нечисті припадав на південь, а не на нічний час, як зазвичай. Вони вирішували, хто з них буде лякати людей, хто домашнім тваринам хвости, гриви і шерсть путати, кому до дітей невідомою хворобою приходити, а кому трави отрутою наповнювати.
Домовившись між собою і поділивши обов’язки, нечисть починала кататися по землі і траві і, природно, виконувати всі “важливі справи”. Тому траву в цей день не косили і не рвали, селяни вірили, що так можна прихопити злих духів, а з ними і всі нещастя. Не збирали лікарські трави, тому що вони в цей день вважалися отруйними.
З 24 червня починалися русальних дні, в яких водяні духи ставали видимими. Вони веселилися і влаштовували весілля. Добре, якщо русалка вибирала в чоловіки лісовика. Якщо ж вона звертала увагу на живу людину, то заманювала його в глухе місце, де могла залоскотати до смерті. У багатьох областях у цю ніч люди гуляли до світанку. Вони розводили багаття, біля яких танцювали і співали.
Джерело.
