Останніми днями чимало говориться про можливу відставку в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Вже й відповідний комітет ВР схвалив проект постанови про визнання її роботи незадовільною. Як причина називається “гостра соціальна напруга, що виникла у зв’язку зі зривом програми держзакупівель ліків у 2016 р., що має ознаки службової недбалості”.
Сама пані Уляна не стала дотримуватися принципу “Мовчання – золото” і одразу ж відреагувала у Facebook: “Сприймаємо вчорашню постанову комітету — як характерну відповідь старої системи, яка понад усе прагне зберегти статус-кво”, – написала вона, додавши до цього: “Дуже добре, що регулярно отримуємо такий фідбек. Це допомагає розуміти, що ми діємо правильно і виконуємо суспільний запит на справжні зміни”.
Також хронічний в. о. міністра подякувала тим, хто допомагає “перейти від застарілої совєцької до сучасної системи охорони здоров’я”.
Якщо виходити з того, що діяльність Уляни Супрун викликає жорсткі нападки з боку деяких одіозних представників нинішніх опозиціонерів – недавніх регіоналів, то з її позицією можна погодитися. Як і схвально сприйняти аргументацію її прихильників щодо того, що уродженка Детройта “прищемила хвіст” тим, хто довший час збагачувався на різних тіньових схемах у медицині. Все це цілком можливо і ймовірно, але мене, як рядового обивателя, передусім цікавить, як все-таки відбувається отой перехід “від застарілої совєцької до сучасної системи охорони здоров’я”. Цікавить радше теоретично, оскільки сам я, на своє щастя, ще не є регулярним відвідувачем медичних закладів і аптек. Навідуюся туди, можна сказати, епізодично і приблизно рік тому, після одного такого візиту, написав у своїй публікації дослівно так: “У мене ж враження про одну з лікувальних установ міста почалося… з клозету. Защіпка на його дверях діяла так, що її доводилося притримувати однією рукою, в той час як друга була зайнята розщіпанням ремінця на штанах. Лівою рукою впоратися із защіпкою не вдалося, отож коли я взявся за неї пальцями обох рук, штани мої, відчувши повну свободу, сповзли додолу”.
Зовсім нещодавно побував у цій установі знову й знову виникла потреба заглянути у описаний клозет. Враження – наче повне deja vu. Той самий брудний умивальник. Та сама защіпка. З тією лише різницею, що тепер я, навчений досвідом, зміг розщіпнути ремінець так, що мої штани додолу не сповзли.
Розумію, що в. о. міністра, зайнята загальнонаціональними питаннями впровадження медичної реформи, не може відповідати за те, чим повинен опікуватися рядовий завгосп. Розумію, що перехід “від застарілої совєцької до сучасної системи охорони здоров’я” означає, можливо, більш суттєві речі, ніж защіпка на дверях у клозеті та хоча б відносно чистий умивальник у ньому. Все розумію, але… коли доведеться навідатися сюди наступного року, мабуть, вдягну підтяжки – так буде зручніше. А там, дивись, ще через рік може й виникне “суспільний запит на справжні зміни”…
Джерело.
