Сподіваючись від життя одного, люди часто одержують від нього цілком протилежне. Зіткнувшись із власним розчаруванням, іноді доводиться починати цінувати тиху привабливість буденності.
Своїм розчаруванням та переосмисленням пережитого поділився і тернополянин Марко Клевець.
“Чорна п’ятниця, чорна п’ятниця – ось уже кілька днів більше нічого не чути. Розпродаж, шалені знижки, значна економія для сімейного бюджету. На фоні чорної п’ятниці навіть прийняття бюджету і підписання Президентом Закону про “євробляхи” відійшли на задній план.
Я ж готуватися до цього дня почав заздалегідь. Обійшов кілька тернопільських магазинів, приглянув, що саме мені б хотілося придбати значно дешевше.
І ось цей день прийшов.
Прокинувся раненько, поснідав пісненько, адже гроші відклав на покупки. Одягнув свіжі шкарпетки – це ж доведеться міряти дешеві черевики і пішов по магазинах.
Один, другий, третій… Щось не так. Ні, на цінниках, як і належиться, вказані знижки. Де десять відсотків, а де і усі 70. Ось тільки ціни такі ж, як і були раніше, а подекуди і трішки вищі. Стратив я багато часу, ноги у старих черевиках натомив, але так нічого і не придбав. Не тому, що грошей шкода – не люблю, коли мене обманюють. Я краще завтра піду і куплю щось без знижок за ті самі гроші.
А дорогою додому купив буханець чорного хліба. Не те, щоб я його дуже любив, але ж повинно цієї п’ятниці і справді бути хоч щось чорне…”
Детальніше читайте у “ПроТе”.
