Чернівецька волонтерка Марія Риженко і боєць Дмитро Краслянський, познайомились у соцмережі. Коли зустрілись, то зрозуміли, що вже не можуть одне без одного, пише molbuk.ua.
Дмитро Краслянський був призваний до армії у першу хвилю мобілізації березня 2014 року. Був важко поранений під час мінометного обстрілу в Саур-Могилі. Його витягнули з окопу і відправили літаком у Дніпропетровську обласну лікарню імені Мечникова.
“30 днів без свідомості, десятки операцій, 16 літрів перелитої крові.
Великий осколок у потилиці, осколки в животі. Ампутація правої ноги, осколкові переломи лівої. Він спробував боротися і переміг. Вижив, створив сім’ю, відкриває кав’ярню”, – написав у соцмережі головний лікар Сергій Риженко про пацієнта, якого витягував з того світу.
У благодійному проекті “Запроси мене з війни” навчився танцювати сальсу. В липні 2017 року познайомився у соцмережі з Марією.
Марія Риженко працювала у Центрі допомоги учасникам АТО при Чернівецькій ОДА.
“Ми плели маскувальні сітки, збирали продукти та все необхідне для бійців, допомагали тим, хто повернувся з війни, сім’ям загиблих, – розповіла Марія. – Із Дмитром ми спершу просто переписувалися, спілкувалися по телефону. Він розповів мені свою історію, я йому – свою. Я жила в Чернівцях, а він – у Борисполі, де отримав квартиру. Весною цього року Дмитро призначив мені романтичне побачення у Львові. Ця зустріч нас дуже зблизила”.
Про свою кохану Дмитро розповідає, не приховуючи емоцій.
“У Марії мені подобається все: її врода, поведінка, надійність. Уже під час першої зустрічі зрозумів, що це моя людина, моя жінка, з якою я хотів би прожити все Дмитро.
“Дмитро – справжній чоловік. Незважаючи на пережите, він ніколи не опускає рук. Мене вразили його сила духу, безмежний оптимізм, – каже Марія. – У нас – спільні погляди на життя, є про що поговорити”.
Дмитро освідчився на День Незалежності у Києві.
“Дмитра зупинили, коли ми проходили на парад, при обшуці через металошукач. Виявилося, що у нього із собою була обручка. Словом, сюрприз вдався. Це було несподівано і дуже душевно. Ми подали заяву й одружилися 17 листопада. Приїхали моя мама, донечка, брат із дружиною”, – каже Марія.
Дмитро щасливий, що одружився. А ще мріє розпочати власну справу.
“Я дуже щаслива людина. Можу ходити, поруч –кохана жінка і донечка, маю своє житло, працюю. Мрію про сина. Наступного року планую відкрити невеличку кав’ярню, де можна було би попити кави з пирогами і тістечками. Недавно ми з Марією навідалися до Дніпропетровської лікарні, до місця мого порятунку. Медики були вражені, що я прийшов до них самотужки, познайомив їх із нареченою. Життя триває. І попереду ще багато радісного та несподіваного”, – вважає Дмитро.
