28-річний Василь Чайковський варить швейцарський сир «грюєр» у рідному селі Урмань Бережанського району на Тернопільщині. Цій нехитрій справі він навчився в Австрії. У майбутньому планує створити свою торгову марку – «Сироварня Чайковського».
– «Грюєр» – традиційний швейцарський твердий жовтий сир без дірок у вигляді величезних голів з темною скоринкою та приємним квітково-горіховим ароматом, – пояснює сировар. – Австрійці їдять його на сніданок і додають до різних страв. Це – твердий сир швейцарської якості, такого в нас нема. Він вдається тільки з молока, яке стояло на повітрі не довше двох годин після доїння, бо потім починає псуватися.
Якщо зварити сир зі старого молока, то він буде схожий на губку і вже нікуди не годиться. Щоб бути певним у якості продукції позичив у друзів молоко тестер.
Василь купує молоко в односельців за дещо вищою ціною аніж заготівельники, щоб мати більше сировини. У місяць він використовує 180 літрів молока, а це десь 20-25 тисяч гривень. Свій перший урманський «грюєр» він скуштував лиш нещодавно, бо півроку дозрівав у підвалі при температурі плюс 16 градусів.
– У цій справі потрібне велике терпіння, послідовність дій та суворо дотримуватися рецептури, – зізнається Василь Чайковський. – Кілька місяців я навчався сироварінню на спеціальних курсах у Австрії. Туди записав мене мій господар, у якого я працював. До речі, я лиш один був виходець з України. Німецьку на розмовному рівні добре знав, тож наука давалася легко. Прикметно, що в Австрії, коли людина виявляє бажання працювати, її відправлять на безкоштовні курси і згодом вона може легко влаштуватись на високооплачувану роботу. Зі своїм дипломом сировара я б міг легко працювати у Швейцарії, де більш високооплачувана робота, проте сирну справу хотів розпочати лише в Україні.
