85-річну тернополянку Ганну Паньків знайшли мертвою на снігу посеред дороги з відгризеними головою та рукою… За якихось 50 метрів від місця трагедії — дача старенької, куди вона навідувалася чи не щодня. Бабця Ганна зі своїм сином Ігорем тримали десять собак, тому щоразу носили їм туди їсти. Причину смерті старенької наразі з’ясовують експерти. Попередньо відомо, що у жінки стався серцевий напад, але не відомо, чи собаки погризли її живу, чи вже мертву, як і те, чиї саме це були собаки. Про те, чому бабця Ганна вночі подалася сама на дачу і як з нею могла статися прикра пригода, «НОВІЙ…» розповів її син Ігор.
—У неділю вдень я пішов на дачу, що неподалік дитячого санаторію, годувати собак. Дуже люблю чотирилапих друзів, вони у нас спокійні, добрі.
Та й для мами були, як рідні, не раз сяде вона у крісло, а собаки довкола неї пригорнуться, — каже чоловік. — Того дня я швидко впорався з господаркою і приліг у будиночку трохи подрімати. Прокинувся — на вулиці темна ніч. Було вже близько опівночі. Одягнувся і гайда додому. Мешкаємо ми на вулиці Карпенка у Тернополі. Від дачі до нашого будинку понад чотири кілометри. Заходжу до квартири, а матері нема. Здогадався, що вона пішла мене шукати, адже я був на дачі довше, ніж зазвичай. Мабуть, подумала, що зі мною щось трапилося. Важко уявити, як 85-річна квола жінка опівночі сама ішла через Петриків, але це ж мати… Дорогою ми розминулися, очевидно, пішли різними вуличками через село. Я навіть не присідав удома, відразу попрямував назад на дачу. Зробив кілька кіл вуличками, як раптом знайшов маму всю закривавлену на снігу… Це було близько 5-ої години ранку. Від побачено не міг прийти до себе, викликав поліцію. Навіть не знаю, що могло статися з мамою… Можливо, послизнулася і впала або зловило серце, а може, на неї напали чужі собаки… Про псів взагалі окрема розмова. У вечірню пору на околиці Петрикова бігають цілі зграї безпритульних тварин, а ще господарі крайніх новобудов випускають бійцівських. А тварина є тварина — не завжди можна передбачити її реакцію. Серед моїх собак п’ять самок, до них приходять самці з усієї околиці. Прибігають і бійцівські. Мені часто доводилося їх проганяти. Заможні господарі випускають на ніч ротвейлерів, бультер’єрів, бульдогів, а вони досить агресивні. Бійцівські собаки важать навіть до 70 кг, а мама була високою, але худенькою. У протистоянні з собакою навряд чи дала б раду. Не можу собі вибачити, що задля мене вона пішла на таку страшну смерть… Не знаю, як усе було насправді, але очевидним є, що за собаками мусить бути якийсь контроль, адже йдеться про безпеку людей. За своїх собак я відповідаю, вони у мене на ланцюгах, до того ж спокійні. А от багатії, які мешкають у Петрикові і тримають біля своїх палаців бійцівських псів, мають задуматися. За кордоном бійцівських собак прирівнюють до зброї, на їх утримання господарі одержують певні дозволи, а у нас це часто як показник мажорності.
Джерело.
