Про геніальну українську дівчинку, світлої пам’яті Олександру Бурбело, я дізналась від її дідуся Володимира Бевза, який презентував творчість онуки та дружини у тернопільській ЗОШ №20. Чому саме у цій щколі? Про це трохи згодом.
Ця дівчинка надзвичайно рано, на відміну від своїх ровесників і як на свої роки, відкрила для себе таємницю Слова. Хоча, уважно ознайомившись із її творчим доробком, для себе розумію, що вона народилась у слові і зі словом у серці та на вустах, оповита його поетичним незбагненним серпанком. Вслухайтесь у її Слово: «Ключем поезії я відчиняю ранок», «В потоках часу в’яне ковила», «Криваві сльози гронами висять», «За кимсь калина в тиші плаче гірко», «Проклюнувсь ранок, мов курча з яєчка», «Астральним сяйвом виткані стежини» – це тільки невеличка дещиця з написаного. А написано чимало: 5 авторських книг. Це не лише поезія, а й казки, поеми, оповідання.
Творчість цієї дитини пронизана енергією Світла, Любові і Добра. А ще – патріотизму. За своє коротке життя Олександра встигла взяти участь у багатьох літературних Всеукраїнських та міжнародних літературних конкурсах і там перемогти.
Олександра Бурбело, – на думку українського класика Всеволода Нестайка, – безперечно мала багату фантазію, що надзвичайно важливо для письменника, у неї світле романтичне світосприйняття. Душа авторки відкрита для всього доброго і прекрасного. Про це свідчать казки у збірці. Вони написані не зовсім за класичним зразком. Герої в них – романтизовані носії добра і всіх людських чеснот. Вони утверджують головну думку про важливість добра, доброти для людини. Казки юної письменниці ліричні, в них багато світла, вони мальовничі. Авторські емоції, думки, зокрема любов до рідної землі, до «Казкової України», органічно поєднуються з елементами фантастики. Олександра створює прекрасну, вимріяну країну дитинства. Її твори відкривають дітям світ добра і краси». У 2015 році її посмертно було прийнято до НСПУ.
У це важко повірити, але в Олександри була ще талановита бабуся Тамара Корсунська, себто дружина Володимира Бевза – відома вінницька поетеса, авторка низки краєзнавчих та поетичних книг, кандидат філологічних наук, доцент, викладала на кафедрі української мови інституту філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. У 2015 році вийшли друком дві її поетичні збірки – «Козацький і Шевченків край» та «Василь Симоненко – Національний поет України», у 2016 році – збірки сонетів «Намисто України» (у 4-х книгах). У 2013 році відійшла у Засвіти Олександра, а через два роки – пані Тамара. У кожного з них було багато мрій, які не встигли втілити в життя.
Цю місію перебрав на себе Володимир Бевз (дідусь і чоловік). В онуки залишилось багато неопублікованого, отож він впорядковує написане Олександрою, готує до друку. А в дружини була світла мрія: об’їхати всі школи в Україні, які носять ім’я українського поета Василя Симоненка і подарувати свою поему «Василь Симоненко – національний поет України», яка була видрукована окремим виданням. У Тернопільській ЗОШ №20, яка претендує на присвоєння їй імені видатного поета, радо зустріли вінницького гостя. В актовій залі школи зібрались старшокласники і педагоги. Через розповідь Володимира Бевза відкривали для себе неповторний поетичний світ Олександри Бурбело та Тамари Корсунської. Поєднання цих двох особистостей – яскравий приклад для підростаючого покоління, як важливо любити і шанувати рідну землю, батьків.
Дослухаймось до голосу Олександри:
«І я свою молитву долучаю
За Україну, що в світах одна,
Така квітуча й пишна, наче з раю,
Для нас усіх дарована вона!»
«Молитва за Україну» (із книги «Я лиш струна на арфі України»).
Фото: Валентина Семеняк
Джерело.
