Зменшити кількість пенсіонерів можна. Адже вихід на пенсію приблизно в 40 років – це абсурд. У нас, передусім, це стосується співробітників правоохоронних органів.
Виняток – якщо в людини набута інвалідність. Ніде у світі ніхто не виходить на пенсію в 35 або 40 років, як в Україні. Тобто, перш за все, можна звернути увагу саме на цю категорію громадян. Є також військовослужбовці.
Однак нині, в умовах війни, їх краще не чіпати. Адже люди захищають країну, ризикуючи своїми життями. Тому розглядати варіант збільшення пенсійного віку для них було би неправильно.
Головне, щоби пенсійна реформа не обмежилася самим лише підвищенням пенсійного віку. Справжня реформа, яка нам потрібна, передбачає перехід від однорівневої солідарної пенсійної системи, яка була ще за радянських часів, до трирівневої. Це значить, що другий і третій рівень є накопичувальними, до того ж один із них – обов’язковий, а другий – за бажанням. Обов’язковий – це відрахування у вигляді відсотка від зарплати, який нараховує роботодавець. Це буде стимулювати працівника домагатися «білої» зарплати, оскільки від цього повністю залежатиме його пенсія.
Щоб реалізувати пенсійну реформу, потрібна тільки політична воля. Тобто взяти і з конкретної дати запровадити нову пенсійну систему. Усе, більше нічого для цього не потрібно. Звичайно, за рік або два це не розв’яже усіх наших проблем, але поступово ми будемо скорочувати частку солідарної системи та збільшувати частку накопичувальної. І років через 20–25 ми будемо мати повноцінну трирівневу пенсійну систему. Багато країн, навіть із колишнього СРСР, ще в 1990-х роках провели реформи і тепер уже забули про ці проблеми. І нам доведеться пройти цей шлях, тому що чинна система завжди призводитиме до дефіциту Пенсійного фонду. Плюс із нею неможливо реалізувати принцип справедливості під час нарахування пенсій.
