Тернопільські підземелля дають про себе знати дуже часто – то тут, то там у центральній частині міста вже не одне десятиліття у стінах і фундаментах будинків утворюються тріщини, на тротуарах і дорогах — ями, які засипати — марна справа. Наявність підземних ходів підтверджують як дослідження місцевих науковців, так розвідки за допомогою сучасної техніки. Нещодавно обласний центр відвідали в рекламних цілях представники київської фірми System Solutions і завдяки даним швейцарського георадара підтвердили наявність підземних ходів у центральній частині міста (до речі, невдовзі георадар знову привезуть у Тернопіль для продовження досліджень). Мова йде про виявлені два підземні тунелі на вулиці Листопадовій і камеру біля будинку обласної прокуратури (так звана церква йосифіток). У міській раді, яка всерйоз взялася за вивчення підземель, за цими даними вже намітили план роботи і взялися втілювати його в життя. Який на вигляд Тернопіль підземний і що планує зробити з ним найближчими роками міська влада — про це спілкуємося із науковцем Йосипом Свинком (на фото) і заступником міського голови Леонідом Бицюрою.
Що в тернопільців під ногами?
Професор Йосип Свинко, ініціатор створення географічного факультету сучасного ТНПУ ім.
В. Гнатюка і геологічного музею при факультеті, експонати до якого зібрав власноруч, нині більше відомий за результатами своїх новаторських досліджень тернопільських підземель. Почалося все з вивчення біополя дерев за допомогою рамки. «Спершу ми планували зробити моніторинг про вплив метеорологічних умов на біополя, форму і розміри дерев, — розповідає Йосип Михайлович. — Після збору даних нам спало на думку використати метод біолокації до виявлених порожнин, тріщин і розломів у гірських породах. Ми поїхали на Бережанщину у вапняковий кар’єр, який розташований південніше від села Підвисокого. Там отримали несподівані результати: рамка зафіксувала тріщини в породах, і чим більшими вони були, тим інтенсивнішими були коливання рамки.. Тоді ми подумали: а чи можна встановити за допомогою такого методу підземні ходи в Тернополі. І взялися реалізовувати задум. Згодом ми підтвердили існування фрагментів кількох ходів, про які було згадано в польських газетах і спогадах будівельників, які відновлювали Тернопіль після війни. Ходи ці доволі великі: заввишки були на зріст людини, навіть можна було їхати кіньми, завширшки — до двох метрів. Стіни викладені з блоків каменю (вапняка), як будинки на вулиці Руській. Тернопільський кар’єр, звідки ті блоки брали, був тоді на вулиці Лесі Українки. Глибина ходів у центрі міста — 6-7 метрів. Більшість їх вела до замку. Багато матеріалів про ці ходи було в Едуарда Гронського, відомого архітектора, що відбудовував повоєнний Тернопіль, мав чимало інформації головний інженер комунгоспу Липницький. Колись навіть спеціальну групу збирали, аби вона зайнялася дослідженням підземель, однак через брак коштів роботу призупинили».
У 2002-му в збірнику матеріалів четвертого Міжнародного конгресу «Еніологія ХХІ століття» побачила світ стаття з результатами досліджень Йосипа Свинка і п’ятьох його студентів. У ній вони подали уривки спогадів очевидців і опублікували картосхему, на якій вказано виявлені дослідниками підземні ходи методом біолокації. Усього налічується сім таких ліній.
«Лінія перша: простягається від архікатедрального собору, перетинає вулицю Листопадову під кутом і входить під житловий будинок №1 на вулиці Листопадовій, далі повертає строго на захід і попід будинком колишньої ощадкаси (майдан Волі, 2) виходить на край будинку №5 на вулиці Замковій, звідти, пересікши вулицю і сквер, входить під північний край споруди колишнього замку, — ішлося в статті. — Загальна довжина — 275 м. Ширина підземного ходу за даними біолокації становить 2—2,5 м.
Лінія друга: простягається від південного краю замку поза готелем «Тернопіль» до вулиці Старий Ринок, пересікає її попід будинком №3 і йде у сквер між будинками, де колись був Старий Ринок. Загальна довжина — близько 200 м. Підземний хід, який відповідає цій лінії, міг з’єднувати колись замок з лабіринтом підземних ходів під Старим Ринком, про реальне існування якого є низка спогадів очевидців.
Лінія третя: замок (центральна частина) — північно-східний край будинку готелю «Тернопіль» з різким поворотом на південь під готелем до Старого Ринку. Довжина лінії близько 175 м.
Лінія четверта: замок — майдан Волі — будинок з магазином «Норд» (колишній «Каштан») — край будинку головного корпусу кооперативного технікуму — вул. Руська, 17, і далі до будинку на розі вулиць Йосипа Сліпого та Руської. Загальна довжина лінії — 375 м.
Лінія п’ята: будинок з магазином «Норд» — майдан Волі — архікатедра. Довжина — 175 м. Спостерігається осідання плит на майдані. За розповіддю головного інженера комунгоспу, під час ремонту каналізаційної системи на глибині 7 м було виявлено частину тунелю витягнутого в напрямку архікатедри.
Лінія шоста: церква Різдва Христового — житлові будинки №20 і №18 на вул. Руській — перетин від будинку №18 до будинку на вулиці Замковій, 11. Довжина лінії близько 225 м. Є підстави припускати, що під будинком на вулиці Замковій, 11 ця лінія з’єднується з тією, яка йде на схід паралельно до вулиці Руської через подвір’я кооперативного технікуму до вул. Йосипа Сліпого. А західне її продовження перетинає вул. Замкову і виходить у сквер Старий Ринок. Підземний хід був виявлений під час будівництва будинку №20 на вул. Руській. Тут і тепер видно просідання «підлоги» в підвалі й тріщини в стінах.
Лінія сьома: простягається від церкви над ставом на схід через подвір’я будинків вздовж вулиці Руської біля кафе «Нептун» до Старого Ринку, а далі через подвір’я кооперативного технікуму до вул. Йосипа Сліпого. Загальна її довжина 575 м, ширина від 2—2,5 до 3 м.
Найбільш заплутаною виявилась картина з біолокаційними лініями (читай — підземними ходами) на території Старого Ринку. Тут сходяться лінії від замку (дві), від церкви над ставом (одна), ймовірно від архікатедри через магазин «Норд» та збоку від колишньої вулиці Перля (біля банку «Україна») і кооперативного технікуму. Тут виявлено чотири лінії, які перетинають вул. Замкову і попід п’ятиповерховий житловий будинок №16 виходять на Старий Ринок. Ширина кожного з підземних ходів тут за даними біолокації коливається від 2,5—3 до 4,5 м. Недаремно цей будинок кілька років тому почав розвалюватися, і будівельники змушені були укріпляти не лише фундамент, а й зв’язувати кожен із п’яти поверхів арматурними поясами».
Йосип Свинко каже: за межами старої частини міста ходів не виявили. Не знайшли їх і в напрямі на залізничний вокзал.
Відбудувати і заробляти
Заступник міського голови Леонід Бицюра каже, — цьогоріч планують узятися за перший об’єкт, а саме — підземну церкву. «Проблема в тому, що підземель на балансі міської ради немає, тому нереально спрямувати кошти на їх охорону, консервацію, впорядкування, — пояснює Леонід Олексійович. — Хіба що можна профінансувати розкопки. Перша ділянка, яку ми хочемо досліджувати, — це Листопадова, 2, оця підземна церква. Відбулося засідання комісії, на яку запросили представників комунальних установ. За її підсумками будемо оформляти перший об’єкт. Як тільки виявлятимемо нові, будемо ставити їх на баланс міської ради, аби потім мати змогу правильно скеровувати кошти з міського бюджету на їх розробку».
Леонід Бицюра каже: роботу над підземеллями проводитимуть у кілька етапів. Спершу триватиме археологічне дослідження, тоді забезпечать охорону, встановлять огорожу, освітлення, при потребі — відео-спостереження. Надалі будуть впорядковувати.
На прикладі відпрацювання одного об’єкта, пояснює заступник міського голови, вдасться розробити алгоритм і до наступних. «Нам не самоціль відкрити одне-два підземелля, — зауважує Леонід Олексійович, — бо ми знаємо, в якому вони стані. Якщо відкрити підземелля, а вони аварійні, то є ризик для життя і здоров’я тих, хто захоче їх відвідати. Є ділянки загазовані, де треба мати спеціальне обладнання, щоб туди проникнути, є ділянки, для яких потрібен інший захист. Тому нині ми розробляємо систему відновлення підземних ходів. Маємо на меті не лише знайти і відреставрувати, а й подумати, як воно функціонуватиме далі. Нині міркуємо над інтеграцією виявлених об’єктів в екскурсійні маршрути. Підземелля потрібно чимось наповнити, аби туристам було цікаво їх відвідувати. Для цього вивчаємо досвід інших міст і країн».
Наразі фінансування робіт проводять за рахунок коштів міського бюджету через програму охорони культурної спадщини. За словами Леонід Бицюри, на одній із сесій міськради в квітні планують внести зміни в цю програму. Мова йде про знакування всіх об’єктів архітектури, археології на території обласного центру. Завдяки цьому вони отримають свою «інформтабличку». Також пропишуть можливість пошуку і реставрації підземних об’єктів. Серед іншого — відновлення історичного обличчя міста.
Окрім фінансування проекту з місцевого бюджету, доведеться шукати кошти і поза ним. Як зазначає чиновник, лише археологічне дослідження призамкової території вартує 300 тисяч гривень. Тому міська влада планує залучати гранти. Також орієнтується на підтримку підприємців. Останні, до речі, не проти. Дехто зголошується фінансувати реставрацію об’єкта за умови, що в мерії візьмуться за благоустрій і впорядкування прилеглої території. Не виключено, що в підвалах, через які можна виходити на підземелля, підприємці відкриватимуть ті ж таки кафе чи бари або різноманітні магазинчики (до прикладу, із сувенірною продукцією). У міськраді не проти такого кроку. Кажуть: активізація бізнесу дасть можливість створити нові робочі місця (а це податки в місцевий бюджет), затримати туристів, які зможуть придбати собі щось на згадку чи перепочити. Зрештою, це дасть змогу отримувати хоч якийсь дохід від функціонування підземель. Леонід Бицюра каже: прямі доходи можна буде отримати від екскурсійної діяльності. Є ще варіант непрямих: проживання, харчування, згадана вже сувенірна продукція.
Що ж, часу, зусиль і коштів треба докласти чимало, щоб перетворити тернопільські «кролячі нори» у Країну чудес. Адже не так швидко діло робиться, як казка пишеться.
Тим часом громадські активісти не гають часу. КП «Туристично-інформаційний центр» і громадська організація City Project провели екскурсію-брифінг у тернопільські підземелля. Спершу учасники пройшлися центром міста і дізналися про відкриття науковців, а тоді попрямували до замку, щоби відвідати підземну його частину й ознайомитися із «начинкою» оглядових кімнат. Охочих побувати в підземеллях виявилося чимало: захід відвідало майже п’ять сотень містян.
Джерело.
