Коли Мелісса з’явилася на світ, вона важила всього лише 1,3 кілограма.
Одразу після народження її поклали в спеціальне відділення, підключивши медичні трубки і дроти до крихітного тіла. На жаль, в цей момент поруч не було люблячих батьків, які тримали б її за крихітну ручку і молилися про те, щоб вона вижила.
Мати Мелісси Охден покинула лікарню в Айові з упевненістю, що медикаментозний аборт, який їй намагалися провести протягом 5 днів на 8-му (!) місяці вагітності, був завершений і їй вдалося позбутися дитини. Однак ця процедура виявилася «невдалою», і її дочка жива донині і з успіхом відзначила 36-й день народження, пише Daily Mail. Після того, як Мелісса дізналася про те, як важко почалося її життя, вона витратила майже 20 років, намагаючись дізнатися, хто ж є її біологічною матір’ю.
Їй вдалося з’ясувати, що її мама не хотіла робити аборт. Вона також поговорила з медсестрами, які допомогли їй з’явитися на світ, і ті розповіли, як важко дихала жінка у відділенні інтенсивної терапії та як вони почули слабкі крики новонародженої Мелісси. Крім того, вона дізналася жорстоку правду про те, що одна з медсестер збиралася залишити її одну в палаті, щоб новонароджена дівчинка померла.
Найцікавішим виявилося те, що та медсестра, яка замишляла це, була одним з керівників пологового відділення та за сумісництвом бабусею Мелісси! Незважаючи на всі ці обставини, Мелісса знайшла в собі сили пробачити і маму, і бабусю.
Зазвичай такі відкриття роблять людей більш жорстокішими, але ця жінка, яка возз’єдналася зі своєю сім’єю після 17-річних пошуків, зуміла проявити добро до своїх рідних.
Мелісса Охден каже:
«Це була довга подорож від сорому і гніву до віри і прощення. Але я відмовляюся від гіркоти – це неправильний спосіб жити.»
Про пошуки Мелісси вийшла книга, в якій детально розповідається, як її 19-річна мати намагалася зробити аборт за допомогою своєї мами-медсестри. Лікарі помилково вважали, що жінка була на 20-му тижні вагітності, в той час як йшов вже 31-ий. Новонароджена Мелісса перехворіла жовтухою, респіраторними розладами та судомами, а лікарі були впевнені, що, якщо малятко виживе, у неї будуть проблеми зі слухом, зором, а також затримки в розвитку.
Перший час про безіменне дитя дбали медсестри – вони в’язали їй крихітні пінетки і одяг. Через три місяці її прийняли в сім’ю, де вже була вдочерена дівчинка Теммі, на 4 роки старша Мелісси. Дівчатка росли разом, іноді билися, як звичайні сестри, і під час однієї зі сварок, коли Мелісса було 14, Теммі випалила: “Мої батьки мене хоча б хотіли!”
Мелісса Охден пригадує:
«Я побігла до своїх прийомним батьків, і вони розповіли мені страшну таємницю про моє народження, яку ніколи не хотіли мені розкривати. В той день я відчула, що мій світ перестав обертатися.»
Вона провела більшість підліткових років з важким емоційним вантажем, страждала на булімію, заглушала душевний біль сексом і алкоголем. Прийомні батьки не знали про згубні пристрасті дочки, так як вона все ретельно приховувала. Потім Мелісса вступила до університету, і, за дивним збігом обставин, там викладала її бабуся, але дівчина не знала про це. У 19 років вона вирішила будь-що-будь знайти свою матір, приїхавши в місто, де був здійснений невдалий аборт.
Дівчина ворушила архіви газет, шкільних альбомів, розсилала листи всім можливим родичам. Їй вдалося знайти не тільки свою матір, а й батька. Чоловік навіть не підозрював про те, що вона з’явилася на світ. Мелісса відправила йому лист, в якому про все розповіла і написала, що не тримає на нього зла. Чоловік так їй ніколи і не відповів. Через шість місяців вона побачила некролог про нього в місцевій газеті і тоді зв’язалася з його братом.
Сім’я батька знала про ті листи, які він отримав, і висловила свій біль з приводу того, що так сталося. Виявилося, що її біологічний батько знав і про вагітність своєї подруги, і про аборт, але не зробив нічого, щоб перешкодити цьому. Звичайно ж, того часу, що спливло, не повернути. З рештою родичами Мелісса налагодила відносини. Всі вони, в тому числі і мати, каються в тому, що так склалося, але для Мелісси це не важливо – вона зуміла їх пробачити незважаючи ні на що.
Тепер жінка має власних діток і люблячого чоловіка і навіть уявити не може свого життя без них. Вона написала книгу про свій неймовірний досвід під назвою “You Carried Me: A Daughter’s Memoir Priced” і очолює різні організації для жінок.
Джерело.
