16 квітня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися: учасник війни в Афганістані Григорій Драбчук (1963, с. Оришківці Лановецького району – 04. 06. 1983, Афганістан, похований у селі Чайчинці Лановецького району), учасниця національно-визвольних змагань Теодозія Королишин (з дому – Білик, псевда: «Соня», «Колюча»; 1919, с. Жуків, нині Бережанського району), представник Президента України в Тернопільській області (14 лютого – 9 грудня 1994 року), голова Тернопільської облради (26 червня 1994 – 26 листопада 1996), голова Тернопільської ОДА (11 липня 1995 – 6 вересня 1996) Борис Косенко (1936, с. Дейманівка, нині Срібнянського району Чернігівської області — 28 грудня 2003, м.



Тернопіль).

Вчений в галузі медичної інформатики та кібернетики, системного аналізу і теорії оптимальних рішень Василь Марценюк (1971, с. Великі Дедеркали Шумського району). Журналіст, фотограф, відеограф, громадський діяч, радник міського голови Тернополя з питань урбаністики і транспорту Антон Марчевський (1985, м. Тернопіль), Український військовик, старший солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади Ігор Римар (1987, с. Трибухівці Бучацького району — 27 січня 2015, м. Київ). Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли йому довелось чекати близько семи годин, перш ніж побратими змогли вивезти пораненого з аеропорту до шпиталю, спочатку в Артемівськ, а потім — до Харківського військового госпіталю. Будучи беззбройними, під прицілом терористів, Ігоря 1,5 км виносили Петро Полицяк з побратимом Іваном. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції. Помер у Київському військовому клінічному центрі. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «За службу Україні», відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації (2016).

Журналіст, редактор, літератор, педагог, краєзнавець, громадський діяч Борислав (Борис) Скопівський (1931, с. Купчинці Козівського району – 04.06. 2007, смт. Козова); військовий диригент, музикант, громадський діяч Володимир Скрипчук (1976, м. Бережани); лікар-стоматолог, громадський діяч, меценат Роман Топольницький (1921, м. Тернопіль – 20. 07. 1984, м. Вільям, шт. Нью-Йорк, США); релігійний діяч, у 1998 – 2012 роках – єпископ-ординарій Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви Маркіян Трофим’як (1947, м.Козова).

16 квітня 1943 року – нацисти розстріляли 100 євреїв з гетто у Бучачі.

16 квітня 1956 року – помер український педагог, літератор, громадський та політичний діяч Петро Карманський. Певний час викладав у Тернопільській українській гімназії. Активний учасник національно-визвольних змагань, у період ЗУНР – депутат УНРади, голова повітового комітету Національної Ради в Тернополі. У 1919-1920 роках був секретарем дипломатичної місії УНР при Ватикані, 1922-1925 рр. – представник ЗУНР у Бразилії. Похований на Личаківському цвинтарі.

16 квітня 1991 року – помер український радянський лікар, доктор медичних нак, професор, перший ректор Тернопільського медичного університету Петро Омелянович Огій. З кінця 1941 до 1945 — хірург у військових шпиталях на різних фронтах. З 13 квітня 1957 по 1972 — ректор Тернопільського медичного інституту. З 1972 по 1973 — директор Інституту гематології та переливання крові.

Святкування Всесвітнього дня голосу відбувається у другій декаді квітня. Ініціатива свята з’явилася в 1999 році. Святкові заходи включають акції по поширенню знань про здоров’я і феномен голосу, щоб навчитися правильно піклуватися про нього.

Голос є подібним до коштовного каменя, в гранях якого відображається багато наукових дисциплін, що вивчають як практичні, так і творчі аспекти його застосування. І люди, і тварини в значній мірі залежать від вокальної комунікації, тому наука про голос об’єднує фізіологію, біологію та біоакустику.

Ідея присвятити голосу особливий день у календарі і зробити 16 квітня Днем голосу була спочатку запропонована в 1999 році Бразильським товариством ларингології та голосу. Це стало результатом спільної ініціативи лікарів – терапевтів, логопедів та викладачів співу, які входили до асоціації «Sociedade Brasileira de Laringologia e Voz – SBLV» (Бразильське товариство ларингології та голосу) під головуванням доктора Недіо Штеффен.

У 2002 році португальський ларинголог професор Маріо Андреа, тодішній президент Європейського ларингологічного товариства, запропонував відзначати День голосу в усьому світі. У Сполучених Штатах Американська академія отоларингології та хірургії голови і шиї офіційно приєдналася до святкування в 2002 році, і в цьому ж році захід отримав назву «Всесвітній день голосу» (World Voice Day або WVD). У 2016 році було проведено вже понад 700 заходів, присвячених цьому Дню.

Джерело.