Навчився мити посуд, чекати сенсу немає. Повна раковина, нічого чистого, ні келиха, ні виделки. До тарілок все присохло, замочив. Прийшов з роботи голодним, закатав рукава і спершу все помити потрібно, перш ніж поїсти.
Та й що поїсти, це питання. в холодильнику конем грай. Включив чайник закип’ятити, щоб заварити Чейс.
Раніше я і слова такого не знав. Раніше Маринчині розсольник, запах на весь будинок. Листкові пироги з різними начинками, мариновані реберця особливого приготування. Ууу, пальчики оближеш. Прийдеш з роботи, а на столі вже все накрито і вдома порядок, все виблискує.
Чому раніше цього не помічав? Думав, що крім готування і прибирання Маринці нічого не потрібно, то вікна, то посуд, то підлога, то прання здавалося замкнуте коло.
Познайомився з Оленкою, тією єдиною і неповторною. Ходила в мiнi спідниці, на підборах, яка відвідує салони краси, яка доглядає за собою.
Маринка салони не любила, жаліла часу і грошей, журнали не гортала, волосся не фарбувала. Але завжди була красивою і стрункою. Вдома в халаті і тапочках, а на вулицю в улюблених джинсах і кросівках.
– Я кохаю іншу жінку – сказав я тоді Маринці, яка збивала крем для торта, – І йду до неї! Я не хочу тобі брехати.
Маринка не обернулася. І я не побачив сліз, які покотилися по її обличчю.
Я хотів, щоб зі мною поруч була жінка, а не комбайн по господарству. Ось і закохався в Лєнку. Зате тепер сам мию посуд, перу і прасую сорочки, ще б їсти навчитися готувати, а то сняться Маринчині пиріжки.
Лєнка сидить зараз в кріслі, нігті розглядає з новим манікюром, мені хвалиться, та журнал гортає. А на дивані пів її гардеробу валяється, вибирала в чому на манікюр піти. А на журнальному столику чашки брудні з-під кави стоять.
Ось і крутяться думки в голові, що проміняв господиню дружину на ледащо коханку. Хоч би “ноги не прозтягти”.
Щось занудило мене від усього цього, голодний. Піду макарони зварю.
Джерело.
