На початку 2 000-х років у Тернополі залишився жити волонтер Корпусу Миру (США) Джон Звосек, відомий як Великий Джон. Під час волонтерства він закохався та одружився в нашому місті.
Тут від 2002 року американець провів усе своє життя. Це найстарший волонтер Корпусу Миру. Пам’ятний знак йому ми бачимо на фасаді будинку №2, що на вулиці Юліана Опільського неподалік тернопільської школи №5.
Сьогодні в Тернополі та в області продовжують таку роботу інші волонтери Корпусу Миру. Вони приїхали допомагати молоді поза межами навчальних закладів, а також учням, студентам, активістам ОТГ. За рік чи два роки їхньої діяльності жителі області та міста брали участь у розвиваючих проектах, які проводять регулярно, а також масштабних одноразових дійствах.
Як саме втілюють свої ідеї та які враження здобувають під час діяльності – на ці запитання відповіла американська волонтерка Мері Фазано.
“Які проекти вдалось реалізувати під час волонтерської роботи у Тернополі?”
“Я півтора роки співпрацюю з Освітньо-аналітичним центром розвитку громад у Тернополі, а також з організаціями та місцевими органами самоврядування в Бучачі та Заліщиках.
Моя робота полягає в фінансовому плануванні проектів, стратегічному плануванні та написанні грантів. Нещодавно ми виграли грант від Британського посольства для реалізації Стратегічного плану в п’яти громадах –Скалатській, Шумській, Заводській, Байковецькій, Борщівській. Тож фахівці цих ОТГ отримають можливість навчатись у висококваліфікованих спеціалістів.
Також я працюю зі студентами щодо планування їхньої кар’єри. На даний час тривають семінари із першою группою студентів Тернопільського національного педагогічного університету. Це 8 занять, які включають різні профорієнтаційні завдання і виклики. Також згодом розпочнемо серію семінарів із іншою групою”.
“Чому обрали для волонтерства саме Україну?”
“Я завжди хотіла жити і працювати в іншій країні. На щастя, у США є така можливість через Корпус Миру.
Я сьогодні найстарший волонтер у Тернополі. Не мала сміливості поїхати раніше. Так як я працюю у фінансовій сфері, для волонтерства обрала Україну. Адже саме тут проходить процес децентралізації, який веде до потужних економічних змін в країні”.
“Яка кумедна історія трапилась з Вами в Україні?”
“Я була дуже здивована, коли загубила свій ноутбук в маршрутці №19. Я вийшла з маршрутки, тоді зрозуміла це і почала панікувати. Повернувшись на зупинку, я перевірила усі 19-ті маршрутки. Після години часу я побачила наступну 19-у маршрутку із моїм ноутбуком на вітрині біля водія. Я заскочила в салон і показала, що це мій ноутбук. Водій намагався задати додаткові питання, але я не розуміла їх. Нарешті він віддав мені ноутбук. Такого ніколи не станеться в США. Все, що загублене в автобусі – втрачене назавжди. Після такого випадку українці залишаться в моїй пам’яті чесними і порядними”.
Джерело.
