Тернополянин розповів, де позбувся страхів і навчився не боротися з ними

Недарма кажуть, що Індія, де вирує зовсім інше життя, де люди сповідують інші цінності і вміють бути щасливими, незважаючи ні на що, змінює тих, хто хоча б раз там побував. Переконався у цьому й тернополянин Анатолій Хутко, який близько 12 років займається сахаджа-йогою. Він тричі побував в Індії на запрошення інших сахаджа-йогів, де й познайомився з її культурою і традиціями. 

11-1

– Чому саме сахаджа-йога і чого вона навчає?

– Мене завжди цікавила людина. Після школи я закінчив біологічний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка, потім – психологічний факультет, але цього мені видалося замало, й тоді познайомився з сахаджа-йогою.



Раз у тиждень у Львові ходив на заняття школи сахаджа-йоги й відкривав для себе її ази. Це вчення стало для мене шляхом самопізнання,  що допомагає бути щасливим і вільним, краще розуміти себе й розширювати межі духовного світогляду. За сахаджа-йогою, у тонкому тілі є сім основних енергетичних центрів або чакр – це чистота і невинність, творчість, задоволення, безстрашність, колективність, здатність пробачати і здатність любити. Сахаджа-йога допомагає досягти духовної самореалізації. Власне, завдяки сахаджа-йозі я познайомився зі своєю дружиною і потрапив до Індії (усміхається, – авт.).

– І коли вперше туди поїхали?

– У 2007 році ми в Індії святкували Різдво. Взагалі подорожі до Індії – це щось надзвичайне й запам’яталися вони мені на все життя. З Києва ми летіли до Мумбаї, а звідти їздили на екскурсії визначними місцями. Побували в Пуні, що за 150 кілометрів від Мумбаї, в Нью-Делі, й у довколишніх селах.

– Що вас найбільше вразило в Індії?

– Індія – прекрасна країна, дуже розмаїта, та найважливіше, мабуть, те, що індуси зуміли зберегти основи духовності й внутрішні цінності. Ця країна дуже швидко розвивається. Ми їхали потягом через півкраїни й бачили, як довкола все розбудовується, прокладають нові дороги, ремонтують старі… Індуси, однак, не замкнулися в своїй шкаралупі, вони також переймають західний досвід і розвивають у своїй країні ІТ-технології. Вразили мене й аджанті – храми у скелях, які в ІІІ ст. до н. е. облаштували буддисти. І не лише тому, що аджанті – це щось зовсім нереальне, бо розташовані практично над прірвою і до них важко дістатися, а й тому, що в Індії жахлива спека, коли їдеш, навіть нема чим дихати, а заходиш до храму — і більше п’яти хвилин там бути не можеш, бо так холодно, що аж до кісток проймає.

Індуси живуть набагато гірше, ніж українці, але ніколи не нарікають на свою долю.

– Важко було знайти спільну мову з індусами?

– Ні, ці люди гідні поваги. Від них я багато чого навчився. Незважаючи на бідність у деяких регіонах, індуси себе бідними не вважають. Їхній життєвий шлях ґрунтується на законах дхарми – основних правил життя й духовних цінностей. Індуси вірять у реінкарнацію душі і вважають, що якщо ти сьогодні бідний, отже, в минулому житті скоїв щось погане, однак перенісши ці покарання, в наступному житті будеш багатий і все у тебе буде добре. Зустрічаються серед індусів, звичайно, різні люди, особливо у великих містах і курортних місцевостях, куди дійшла європейська цивілізація. Але переважно індуси добрі і чуйні, готові допомогти в будь-якій ситуації, запропонувати помешкання, їжу, транспорт і не взяти за це грошей.

– А де ви жили в Індії?

– Разом з іншими сахаджа-йогами ми мешкали в ашрамах, це щось на кшталт наших гуртожитків, де живуть люди, об’єднані однією ідеєю. Під час святкувань сахаджа-йоги також розбивали спеціальні табори, бо ж з’їжджалися з усього світу. Ми ночували у великих наметах – тентах, накритих лише зверху. До речі, сахаджа-йоги не вибагливі, ми завжди з собою маємо карімати й спальні мішки, тому можемо спати де завгодно. В Індії я зрозумів, що все, що насправді потрібно людині, – це жменя рису, а решту вона собі вигадала, чим не покращила, а навпаки, ускладнила собі життя.

– Основна страва в Індії – це рис. А що вам найбільше смакувало?

– Індійська кухня надзвичайно розмаїта й поживна. Так, основна страва в Індії – рис, там його дуже смачно готують з різними спеціями, овочами. Єдине, що коли ми замовляли їжу, то просили давати менше спецій, бо там усе настільки гостре, що не всі страви європейці можуть їсти. Овочі, фрукти, солодощі – випічка, смажені солодкі пампушки – надзвичайно смачні. Дуже мені сподобалося ласі – це щось схоже на йогурт, але смачніше.

– А що індуси люблять з напоїв?

– Переважно вони п’ють чай, і найпоширеніший – масала із суміші спецій і трав, додають до нього також молоко. Часто можна побачити, як індуси сидять на підлозі з горнятком чаю – це частина їхньої культури. Їдять вони також руками, але, як жартує бабуся моєї дружини, «пальці старші, як видельці», тому їсти руками навіть корисно.

– Чи змінила Індія ваш світогляд?

– Індія – це була казка, але ще хотілося б її продовжити поїздкою в Гімалаї до витоків Гангу. Я тільки злегка доторкнувся до тієї тисячолітньої культури і мені відкрилися очі. Я побачив, наскільки в індусів усе по-іншому, ніж у нас, – і в стосунках між чоловіком і жінкою, і в релігії та віруваннях, і в осмисленні свого місця у житті… В Індії багато людей живуть набагато гірше, ніж, наприклад, у нас, в Україні, але вони щасливі і ніколи не нарікають. Нам варто в них цього повчитися.

Джерело.