30 травня 2011 року став початком відліку нового життя для 23-річного Віктора Жгутова з Кременця, що на Тернопільщині. Він пішов плавати на річку разом із друзями, але весела забава перетворилася на страшну трагедію.
Про це розповідає хлопець у соціальній мережі «Вконтакте».
«Стояв жаркий день, ми з друзями вирішили піти на став, поплавати. Відпочивали, веселились, почувались щасливими. Не раз я отак з хлопцями розбігався і стрибав з берега в воду – відома всім забава. Однак на цей раз вона закінчилась трагічно для мене. Захлинаючись під водою, я ще не знав, в яку біду потрапив…
Нарешті я на березі…багато людей…швидка…крик.
«Чому я не можу поворушитись? Який різкий біль!!!» – думки ламали мені голову, і я чекав, коли закінчиться це пекло. Я твердо вірив, що все минеться, навіть коли чув слова лікарів: «Травма вкрай важка. Дивно, що він ще живе…»
Шестигодинна операція пройшла успішно, наскільки це можливо. Сорок днів у реанімації… Але на ноги я не став. З того часу не раз впадав у відчай від думки, що ніколи не буде так, як раніше, що не зможу ходити. Я відганяю ці чорні думки, шанси є! Я буду боротись!», – пише Віктор.
Без допомоги рідких, каже, нізащо б не справився із всіма бідами, які випали на його шляху. Поруч – мама, яка старається з усіх сил. Та її мінімальної зарплати його пенсії розміром в тисячу гривень не вистачить навіть на тренажери, які необхідні хлопцю, щоб зміцнити м’язи і стати більш самостійним.
«Я дорослий чоловік і хочу сам собі давати раду, допомагати іншим, а не чекати допомоги. Згідний невтомно працювати над собою, долаючи біль і втому. Та, крім тренувань удома, потрібно проходити реабілітацію в санаторіях, перебування яких в Україні коливається в межах 10-20 тис. гривень. На сьогоднішній день – це не космічна сума, проте нам з сім’єю її не здобути. Тому змушений просити про допомогу у всіх небайдужий людей», – каже кременчанин.
Джерело.
