Цієї суботи концерт-хол «Подоляни» зібрав прихильників гурту «Бумбокс». Фанати гурту чекали біля входу ще за годину до виступу, а за півгодини до початку черга сягнула до кінотеатру “Сінема Сіті”. Правда, концерт вчасно не розпочався.
Тиснява біля сцени не давала поворухнутися, усі рвалися як найближче. Коли в залі згасло світло, а на сцені найбільш уважні помітили якийсь рух, натовп, наче збожеволів – крик, свист, тупіт, оплески…
З початком першої пісні фани почали стрибати і чим раз тим далі відштовхували… Десятилітнього хлопчика, який стояв попереду авторки, здавалось, затопчуть. Дівчата, що стояли у першому ряді, пропустити дитину відмовились: «Ні, ми чекали від 12 години, щоб тут стояти». Їм ніколи, вони пищали, стрибали, показували плакати, дарували квіти і аж роздягалися…
Дуже багато молоді знімало концерт на відео.
– Я небагато знаю пісень «Бумбоксу». Тому, майже кожен трек знімала на відео й одразу закидала в Інстаграм. Хотіла б ще раз потрапити на їхній концерт, але вже підівчити трохи слів – ділиться враженнями Ірина Куба.
На концерті тернополяни підспівували «Поліні», танцювали під «Бетакаротин», ще більшого запалу додала пісня «Вахтерам», якій вже десять років.
А ще «Дурень», «Мала», «Летний дождь» і…«Колишня».
– Наживо слухала Хливнюка, але на його концерті вперше. Насправді, я не велика фанатка «Бумбокс». Раніше дуже любила їхню творчість. Але згодом пісні в них трішки зіпсувались. Хоча, сингл «Люди» доволі хороший і, мабуть, найкращий за останні роки. Прийшла на концерт лише заради кількох улюблених пісень: «Вахтерам», «Вона носила квіти в волоссі» та «Та, что была со мной». Усі вони прозвучали, а я підспівувала разом з Андрієм, концертом задоволена, – розповідає Леся Ясніцька.
Концерт тривав близько двох годин. Андрій Хливнюк віддавався на повну, виконав понад 20 пісень, був весь мокрий. Втім, на цьому шоу не закінчилося. На біс вокаліст заспівав сам дві пісні, але публіка хотіла відомого треку «Люди». Фінальну пісню виконував гурт разом з усім залом: «Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми – можемо зватись людьми».
