Коли вас на темній (або й на освітленій) вулиці перестрінуть декілька сучасних неандертальців і повправляються на вашій фізіономії чи ребрах у боксі, кікбоксингу, бойовому гопаку чи в іншому виді «живопису», найперше, про що ви подумаєте в безсилій люті, напевно, буде: «Ех, якби я мав пістолет…».
Саме така думка, швидше за все, заволодіє вами, відтіснивши вбік привнесену вихованням високу моральність, почуття любові до ближнього і згадку про Божі заповіді. Тому що принцип неспротиву злу насильством або ж підставляння другої щоки, може, й хороший, але… як предмет для дискусій у затишних інтер’єрах телестудій. Життєва практика часто коригує його найбрутальнішим чином. Закон великодушно визнає за громадянами право на самооборону, і водночас істотно «обрізає» його, визначаючи різні «допустимі межі», а також засоби цієї самооборони. Одна з тем, що періодично виникають у цьому контексті – приватне володіння вогнепальною зброєю. Ця ідея має палких прихильників і не менш запеклих опонентів.
І дискусія між ними останніми роками загострилася через бойові дії на сході країни і пов’язане з ними нелегальне «вештання» територією величезної кількості нелегальної зброї, яку зазвичай використовує для своїх цілей маргінальний контингент. Життя законослухняних громадян від цього безпечнішим аж ніяк не стає і породжує в них закономірне бажання мати паритетний засіб для оборони себе, своїх близьких і свого майна. Отож, якщо трохи пофантазувати і припустити, що «збройне лобі» в парламенті колись переможе, то не виключено, що одного дня ви повернетеся з походу по крамницях, приміром, з пляшкою віскі John Walker, пачкою елітної кави, станком для гоління Gillette Fusion Power Phantom і… новеньким «Фортом» – першим пістолетом вітчизняного виробництва (нічого спільного з «Макаровим», крім патрона 9х18; класична компоновка системи Browning–Colt; 15 патронів у обоймі; пристойна влучність). Наші достойники, щоправда, не квапляться надавати пріоритет вітчизняному виробнику – Сергій Пашинський, приміром, під час своєї нашумілої передноворічної стрілянини під Києвом користувався пістолетом Glock австрійського виробництва, презентованим міністром А.Аваковим (прагнення до «елітарності» наших владоможців виявилося і в цьому випадку). З огляду на цей та багато інших інцидентів не варто дивуватися тому, що ідея продажу короткоствольної зброї приватним особам має дуже багато противників. Адже при нашій захмарно високій загальній культурі, законослухняності, повазі до ближнього і головне – всезагальній тверезості є загроза, що кожен день у році може стати схожим на новорічно-різдвяний період, з його петардовою канонадою. Звісно, право на особисту безпеку, яке включає і право на самооборону, має кожна людина. Питання в тому, яке його реалізувати без шкоди для суспільства.
«Форт», що заспокійливо «гріє душу» в кобурі за пазухою чи в кишені – це вже, напевно, найвища фаза турботи про власну безпеку. Наразі багато хто обходиться газовими чи травматичними пістолетами, а то й простими балончиками. Щодо гумової «травматики», то річ це доволі серйозна – можна запросто розтрощити нападникові ребра. Якось один ветеран органів внутрішніх справ розповів мені про своєрідне випробування пістолета з гумовими кулями. Коли її перші зразки надійшли на озброєння працівників тодішньої міліції, якийсь сміливець-сержант добровільно зголосився випробувати на собі дію гумової кулі. На щастя, додумався вдягти бронежилет. Після пострілу з десяти метрів цього «камікадзе» відкинуло до стіни, а коли він прийшов до тями і з нього зняли бронежилет, на грудях утворився величезний синець.
Взагалі ж, як підказує досвід, в екстремальній ситуації, коли відлік часу йде на секунди а то й на їх частки, людину може раптом «заколодити»: вона або забуде про свою зброю, або ж судомно хапатиметься за неї, але так і не зможе вихопити з кишені. Отож коли ви вирішили витратитися, приміром, на газовий пістолет, ще раз подумайте, чи не краще буде придбати значно дешевший балончик з «Тереном». Наведу ще один приклад «з життя». Двоє моїх знайомих, перебуваючи «підшофе», вирішили влаштувати ковбойське змагання на швидкість стрільби – точнісінько як у вестерні «Швидкий і мертвий» з Шарон Стоун і Леонардо Ді Капріо. Один з них був озброєний газовим пістолетом системи «Шмайсер», а другий – американським газовим балончиком з пекучим каєнським перцем. Ставши за три метри один від одного, домовилися пускати свою зброю в хід на рахунок «три». Через півхвилини власник «Шмайсера» (він у нього заплутався в кишені штанів) промивав очі, що немилосердно пекли, під струменем води і на всі заставки кляв другого «дуелянта».Той вибачався, тицяв невдачливому суперникові рушник, а у його очах світився тріумф – його примітивна «пшикалка» виявилася ефективнішою, ніж елегантний німецький Gaspistole…
Джерело.
