Писачок — в одній руці, яйце — в другій. Поряд магічно палахкотить свічка. Починається дивовижне перетворення звичайного яйця на шедевр…
Той, хто вперше бачить писанки тернопільського подружжя Цікалів, вельми… дивується, бо важко повірити, що філігранно виконані віртуозні лінії та знаки на них — рукотворні… Причому намальовані не традиційним для писанкарів інструментом — писачком, а… звичайним пером! “Працювати у такій техніці важче, – каже пані Леся, – зате лінії виходять тоншими і результат роботи – витонченіший…”
Скільки помережаних візерунками диво-писанок вийшло з-під рук, чи то пак, з-під пера майстрів за майже чверть століття (!), що вони займаються писанкарством, неможливо і полічити — рахунок пішов уже на тисячі… “Тисяч три-чотири, мабуть, набереться, — розповідає НТГ пан Юрій. — Хоча усе створене за цей час, звичайно ж, не збереглося – багато робіт подарували, деякі продали, чимало наших писанок помандрували у приватні колекції за кордон – свого часу вони експонувалися у Хорватії, Бельгії, США, Канаді, вистачає їх і у тернопільських музеях…”
Сказати, скільки людей завдяки талановитим майстрам навчилися писати писанки — також важко: опанувавши та “засмакувавши” процес створення рукотворного дива, пані Леся та пан Юрій на своїх майстер-класах залюбки долучають до нього усіх охочих. “Скажу чесно, ми навіть задумувалися над тим, щоб облаштувати свій музей писанок і відкрити у Тернополі школу писанкарства, — каже пан Юрій, — проте самотужки, без допомоги небайдужих до мистецтва меценатів, нам не впоратися…”
Подружжя інженерів понад чверть століття створює писанкові шедеври
“Свою першу писанку я побачила “вживу”, уже… намалювавши її, — пригадує пані Леся. – За освітою ми з чоловіком інженери.
Я — хімік, Юрій — механік. Працювали у проектному інституті, а на початку 90-их, коли усе розлетілося, в одну мить залишилися без роботи і без грошей… Якось я випадково натрапила по телевізору на сюжет про писанкарство, захотілося і собі спробувати. Тим більше, що мала доброго “вчителя” — Юрій умів розписувати писанки, бо цим мистецтвом добре володіли і його мама, і бабуся… І з того пішло-поїхало: вже у 1993 році на своїй першій персональній виставці ми представили більше 300 писанок!”
Якихось особливих секретів у писанкарській справі, каже пані Леся, немає. Головні її “складники” — терпіння і натхнення. І тоді, “набивши руку”, замість звичайного курячого яйця отримаєте розписаний шедевр. Зрештою, чому лише замість курячого? Подружжя пише писанки і на страусиних яйцях, а найбільше робіт – на гусячих. “На них і розігнатися є де, і фарбу вони краще вбирають, тому писанки виходять яскравішими, — каже жінка. – І хоча підготувати гусяче, а тим більше страусине яйце до розпису вимагає більше часу і зусиль, все ж результат вартий того…” Що найдивовижніше — двох однакових писанок серед робіт майстрів не знайти! “Писанку неможливо повторити, як не старайся, — каже пані Леся. — Бо ж і лінії можуть лягти по-іншому, і те, як саме яйце сприйме фарбу…” Нестримні лінії безконечника, хвильки, складне плетиво орнаментальних стрічок творять таку динаміку руху, що, здається, – писанка крутиться. Знаки на писанках знайомі, але їх добір, стрункість ліній, майстерність виконання — неперевершені… І якщо на створення однієї помережаної візерунками писанки у майстрів іде до 10 годин праці, то, повірте, і розглядати-розшифровувати її можна також безкінечно довго!
Різновидів писанок є чимало: і класичні традиційні, і крапанки, і дряпанки, хтось робить мальованки… А ще, розповідає пан Юрій, із яйця можна зробити своєрідні… “витинанки”! Їх повітряна легкість просто вражає. Що стосується техніки виготовлення, то вона нескладна, — каже чоловік. — Це так звані писанки у техніці наскрізного витравлювання… Головне — мати бажання, час і терпіння…
Як тернопільські писанкарі на всеукраїнському конкурсі перемогли
За що б талановите подружжя не бралося, усе їм вдається: торік вони вперше взяли участь у всеукраїнському Фестивалі писанок, розмалювавши – цього разу уже фарбами – метрові писанкові заготовки і… стали переможцями у номінації “авторська писанка”!
“Коли людина у пенсійному віці, її непросто чимось здивувати, — усміхається пан Юрій. — Життя моє було багатогранне і насичене. В молодості займався веслуванням на байдарках (майстер спорту). За плечима — гірські походи в Тянь-Шані і Саянах, сплави по гірських ріках, веслування на морських ялах. Нині бігаю марафонські дистанції, пасічникую і вже 30 років пишу писанки. А здивувався, коли ми з дружиною посіли перше місце на фестивалі “Писанка’2016”. Я вперше взяв в руки пензля і вперше малював художніми фарбами. Крім того, я — дальтонік і погано розрізняю кольори, а їх відтінки зовсім зливаються — стають сірими, тож кольоровою гамою моєї писанки керувала дружина. І ось так, завдячуючи їй, у сімейній зв’язці, я й досяг успіху. Ось такий наш сімейний тернопільський тандем…”
“Я прихильниця традиційних символів у писанкарстві, — зазначає пані Леся. — На писанках нема нічого випадкового: кожна крапочка, рисочка, хвилька має своє символічне значення. У кожного з них своє призначення, а комбінація їх — це ніби своєрідне послання. Я завжди стараюсь різними комбінаціями символів створювати неповторні візерунки на поверхні яйця. За таким принципом була намальована і ця писанка, яка, несподівано для мене, стала однією з найкращих на фестивалі. Несподіванкою стало й те, що перше місце довелось поділити зі… своїм чоловіком.
Для нашого подружжя писанкарство нині є передовсім духовною потребою. Писанкарство — це і філософія, і стиль життя. Творити усією родиною у злагоді та любові – найкращий дарунок долі, що і є найщасливішою миттю життя…”
Нині ми просто купуємо наклейки, наліплюємо їх на яйце і вважаємо, що маємо писанки. І не треба бавитися з воском, писачком, барвниками… Однак процес творення писанки — це зовсім інші емоції, інші відчуття. Це — наче молитва… Коли берете у руки звичайне біле яйце, додайте до нього пломінчик свічечки, дрібку бджолиного воску, трішки терпіння, Божого благословення і витворите ось таке диво, як писанка… А на Великдень, коли свята водиця скропить кошик з паскою, усміхнеться до нас веселковими кольорами писанка. І на душі посвітлішає, бо “Воістину Христос Воскрес!”.
