Навіщо Яценюк копіює Ляшка

Коли “Народний фронт” схопився за заяву втікача Олександра Онищенка про фінансування ним кампанії з дискредитації Яценюка, багато експертів замислилися над тим, яким же має бути завершення технології “фронтовиків”. Спочатку вони гучно заявили, що їхні припущення про спланованість відставки Арсенія Петровича та його уряду підтвердилися.

Ukrainian Prime Minister Arseny Yatseniuk attends a news conference in Kiev December 30, 2014. REUTERS/Konstantin Grishin  (UKRAINE - Tags: POLITICS HEADSHOT) - RTR4JNAO

Потім група депутатів сходила до НАБУ з вимогою розслідувати заяви Онищенка, і не лише про $30 млн, які він, начебто, витратив на поливання брудом Яценюка. Кілька тижнів цю вимогу своїми заявами “підсвічували” інші депутати фракції, і ось маємо апогей, але ще не епілог, кампанії “фронтовиків” – відеоролик з Арсенієм Петровичем, який каже: “Я завжди казав, що легко не буде” та колективною появою його соратників на фоні столиці.

Власне, ніхто не сумнівається в якості цього рекламного продукту, який, щоправда, дещо нагадує 10-хвилинки, під час яких екс-прем’єр навіював українцям, що сьогодні ще не погано, а погано буде завтра, і його нагальності – під Новий рік прийнято звітуватися і будувати плани. Але так сталося, що “фронтовиків” обігнав Олег Ляшко. А на першопрохідців – рівняються.



Про рекламу “радикалів” та ймовірні джерела її фінансування Depo.ua вже писав. То ж і “НФ” ставимо ті самі запитання: а, чиїм коштом оплачується цей банкет? Ці ж питання стосуватимуться й інших парламентських партій, які захочуть піти слідами Ляшка.

Пояснення про партійні внески не приймаються як завідома неправдиві. Спонсорів відеоролика, особливо, якщо його планують масштабно крутити по телеканалах, варто було б назвати. Принаймні, якщо Яценюк не хоче, аби його підозрювали в якомусь таємному фінансуванні або у змові з олігархами-власниками каналів. Залишається третя версія, – як і “радикали” “фронтовики” могли сплатити за рекламу з коштів, виділених їм з держбюджету. А партії Яценюка, як переможниці дочасних виборів парламенту 2014 року, перепало більше 25 млн. грн. Вистачить не на одну рекламну кампанію. Однак і тут необхідний фінансовий звіт. Бо, як і у випадку ролика Ляшка, виборця більше цікавлять не смисли, а ціна питання.

Але в історії “фронтовиків” все ж є нюанси, адже вони – при владі, а не в опозиції. Перший нюанс – чи мають вони намір й далі наполягати на розслідуванні так званих “плівок Онищенка”. Другий – чи планують щось оригінальне після цього ролика. Мається на увазі не технологія-одноденка, а якісь серйозні кроки. Схоже, “Народний фронт” вирішив зіграти в коротку. Про таку гру скоро забувають. Очевидно ж, якщо йдеться про повернення Яценюка у публічну політику, то має бути стратегія, а не тактика “ось ми сходимо до НАБУ, а потім місяць за це себе хвалитимемо”. І сваритимемо “когось”, хто нас дискредитував.

Поки не видно, що має бути в епілозі історії про 30 млн. доларів, нібито витрачених Онищенком на війну з Яценюком. Дверима коаліції “НФ” не грюкне, а все інше – піар. Недешевий, проте навряд чи він матиме суттєвий вплив на зростання рейтингу.